Богдан Єрмохін розповів Раміні, як йому вдалося втекти з Росії
На YouTube каналі Раміни Есхакзай “RAMINA” вийшов новий випуск із Богданом Єрмохіним з Маріуполя. З 24 лютого 2022 року станом на 1 липня 2024 року депортовані або примусово переміщені на території Росії – 19546 дитини, зниклі безвісти 1974 дитини, загиблі – 555, поранені – 1422, повернені – 388, постраждалі від сексуального насильства – 15, знайдені – 29056. Богдан не піддався на провокації росії, не вірив російській пропаганді, двічі намагався самостійно перетнути кордон, щоб потрапити в Україну, і коли хлопцю прийшла повістка в російську армію перед 18-річчям, Богдан записав звернення до Володимира Зеленського. Завдяки роботі Офісу президента, офісу омбудсмена, адвокатки Богдана, Держави Катар, Червоного Хреста та UNICEF хлопець повернувся до України. Герой випуску розповів особисту драму, як йому вдалося повернутися із Росії додому, про дію російської пропаганди, втрату друга, невдалі втечі з росії до Білорусі та роботу зі психологом після пережитого.
“Півтора року намагався повернутися в Україну”, – Богдан Єрмохін
На початок повномасштабного вторгнення мені було 16 років, я був під опікою директора свого навчального закладу. Коли російські війська зайшли у місто, мій опікун забрав документи і поїхав з міста. Я був вивезений на територію окупованого Донецьку, звідти мене повезли на територію Підмосков’я і влаштували в російську родину. Півтора року я намагався повернутися до України, отримував повістку до російської армії, долав довгий шлях і тепер я вдома.
“Мама віддала за мене життя”, – Богдан Єрмохін
Без батьків я залишився у 2014 році. Ми жили бідно у маленькому домі, батько пив, мама намагалася допомогти мені та старшій сестрі. Батько бив нас і маму. Пам’ятаю свого собаку. Здоровенний був білий пес, як ведмідь. Коли батьки сварились, я йшов у будку до собаки. Батько і його друзі на мене кидалися, вона зривалась з металевого ціпка й кусала їх. Мама почала хворіти, мені до останнього не розповідали про це, і ще рік після її смерті теж. Батько помер у той же рік, 31 грудня. У мами був туберкульоз, як і у мене у перші два місця життя. Батьки навчили мене вірити у себе. Я міг вижити у моменти, коли батькам було не до мене. І в росії мені теж допомогли вижити ці навички. Люблю маму, вона віддала своє життя за мене. У нас у дворі була яма, і я, коли бігав по подвір’ю, впав у неї, переламав собі хребет, і мама витратила кошти, які були для її лікування на моє.