На YouTube каналі Раміни Есхакзай “RAMINA” вийшов новий випуск присвячений підготовці українських військових у Великій Британії. Про мотивацію бійців на війні, тонкощі британської військової школи та інтерв’ю з Міністром оборони Великої Британії глядач дізнається з нового випуску.
Пропонуємо до вашої уваги найцікавіші фрагменти випуску:
Тут головна цінність людина – український боєць про військову підготовку у Великій Британії
На початку повномасштабної війни певний час я жив у своєму місті Шепетівка, потім навчався у Дніпрі та Львові, обрав для себе шлях медика. Після підготовки буду їхати до своєї бригади. На навчанні у Великій Британії зрозумів, що тут є своєї традиції, цінності, мова. Тут головна цінність – людина. Умови, подача інформації, спорядження, місце проживання – солдат не переживає за свою буденність. Головне, щоб військовий добре вивчив свою роботу. Батьки важко поставились до мого бажання служити, але з розумінням. Вони мене добре знають. Коли я поставив до відома більшу кількість людей, коли вже пішов до війська, у багатьох був певний шок. Адже не очікували, що в такому віці я це зроблю, – 18-річний рекрут Дмитро.
Місце в армії буде для всіх – військовослужбовець ЗСУ Дмитро
У цивільному житті я був кухарем, обіймав посаду сушефа, мав власне кафе, яке у 2022 році зачинилося. Дуже важко було після закриття бізнесу шукати себе, шукав батальйон, де потрібен кухар, також я мав певні проблеми зі здоров’ям, але нещодавно з’явилася крута вакансія у крутому підрозділі, я на неї відгукнувся і я починаю там свій шлях. Закони змінювалися, певні хвороби забиралися і я перейшов у категорію придатних. Місце в армії буде для всіх.
Люди забувають що у нас війна – старший сержант, інструктор тренувального табору з української сторони у Великій Британії Назар
Коли приїжджаєш з передової, бачиш, що тут занадто добре. Люди забули, що у нас війна. Люди стомилися, більшість набрали звичайний ритм життя, але війна не закінчилася, тільки коли когось з рідних призвуть на війну, тільки тоді люди задумаються, що у нас війна. Навіть тут у глибокому тилу, ми робимо багато для перемоги, ми навчаємо молодих курсантів, які замінять поранених, стомлених хлопців. У них є неоціненний досвід, який вони можуть передати. Ставлення особового складу, як у батьків. Хлопці розуміють, куди за два місяці курсанти потраплять. Це так зворушливо, адже ті молоді курсанти не дуже розуміють, де вони. Їм хочеться дістати телефон, поїсти маминих смаколиків, подзвонити родині не тоді коли захочеться, а тоді, коли можна. Від результатів, які вони принесуть залежить термін війни. Найбільший орден для солдата – це його життя.
Сила породжує силу – військовослужбовець ЗСУ Олексій
У цивільному житті я був режисером документального кіно, професійним атлетом, але прийняв рішення, що потрібно відати всього себе країні, адже у нас досить важкий період і війську потрібні свідомі та сильні люди. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я був закордоном і повертався до України. Завершив свої плани в цивільному житті і прийняв рішення підписати контракт зі Збройними силами. Я не хочу боятися і хочу здобувати свою силу. Сила породжує силу. Перебуваючи серед найсильніших людей нашої країни, ти сам стаєш сильнішим. Ти тут повністю вільний, еквівалент цієї свободи у цивільному житті – його дуже мало. Тут комфортно в дискоморті.
Служба тебе затягує – Дмитро
Не так легко змінити своє цивільне ставлення до навколишнього середовища. Коли потрапляєш до армії і до всього, що з нею пов’язано, важко перші дні звикнути до озброєння, навантаження – до чогось некомфортного, але тиждень за тижнем ти починаєш звикати та розуміти, і воно починає тебе затягувати, це, напевно, найкрутіший момент, який зі мною стався. Треба спробувати піти воювати, не чекати.
Рішення піти в ЗСУ приймав майже рік – 19-річний військовослужбовець ЗСУ Артем
Рідні проти, мати в паніці, але я вже тут, нічого не зміниш. Це рішення приймав майже рік, батько пішов на фронт одразу, мої друзі пішли, багато з них загинули, тому і я пішов.
Підтримуючи Україну, ми відстоюємо континент – колишній молодший міністр Збройних сил Великої Британії Джеймс Гіппі
Ми дуже пишаємося тим, що є другим за обсягом донором, і це само по собі є відображенням великої відданості Великої Британії народу України. Але чим більше пишаємося, що Велика Британія була першою, хто вирішував, чи надавати вам допомогу, першими хто надав системи ППО, згодом танки, далекобійне озброєння. Велика Британія спонукала міжнародних донорів приєднатися до нас. Це той внесок, який був найбільш вирішальним у підтримці українців. Ви ведете боротьбу від імен усіх, адже агресивна Росія, яка порушила ваш суверенітет, позбавляє свободи сотні тисяч українських громадян на окупованих територіях, таку поведінку не можна толерувати, така поведінка на європейському континенті є викликом для всіх нас. Це не просто підтримка України, ми відстоюємо континент, на якому хочемо жити і повагу до територіальних цінностей та суверенітету наших сусідів, яку ми очікуємо на нашому континенті.
Будемо підтримувати вас скільки потрібно – колишній молодший міністр Збройних сил Великої Британії Джеймс Гіппі
Важливо, щоб Путін зрозумів, що якщо це займе шість років, чи шістнадцять, ми будемо вас підтримувати скільки потрібно. Україна хоче, щоб все закінчилося як найшвидше, але Путін думає ми втомимося і залишмо вас, і коли це станеться, він переможе. Він має розуміти, що ми продовжимо підтримувати вас стільки скільки це буде потрібно.
Страшно було втрачати контроль над життям – військовослужбовець ЗСУ Дмитро
Страшно було втрачати контроль над своїм життям, страх померти. Я у цивільному житті займався IT. Дуже довго готувався до служби морально і фізично. Останній крок було дуже страшно зробити. Тільки коли подзвонив до бригади, поспілкувався із хлопцями звідки почув спокійні голоси адекватних, розумних людей, все завертілося. Донатити грошима – це добре, але хлопців треба змінювати, ми маємо забезпечити ротацію. Я приходжу у Збройні сили, і також свого часу захочу ротації. Базову підготовку мусять мати всі чоловіки.
Військовослужбовець ЗСУ розповів про тренування у Великій Британії
Мені цікаво було ставлення іноземців до нашої війни. Я досить задоволений і заспокоєний, вони дійсно переймаються, вони готують нас дуже відповідально, розуміють, що можливо і їхня черга настане. Якщо ми не зупинимо ворога, то їм доведеться зупиняти. Це підтримка та братерство. Приємно відчути таку підтримку не з інтерв’ю чи ютубу, а від звичайних хлопців.
Тут вам завжди підставлять плече – начальник тренувального табору з української сторони в Великій Британії, Анатолій
Головне не боятися і мати бажання. Люди не бояться темряви, а того що в ній. Люди бояться нового колективу, змінити життя, я прекрасно їх розумію, сам був таким, але цього не потрібно боятися, вам тут завжди підставлять плече.
Немає країн, які воюють з нами на одному фронті – санітар лікувального відділення медичної роти, Дмитро
У нас інша війна. Всі військові доктрини пишуться за остатньою проведеною війною. У країнах НАТО остання війна була в Афганістані під афганський сценарій і писали всі військові доктрини НАТО. Але є одна різниця, коли воював найбільший військово-політичний блок у світі проти горців, і коли одна з найбільш потужних армій світу, і ми, і у нас фактично немає додаткових країн, які воюють з нами на одному фронті. Війна йде стінка на стінку. Інші сценарії, дрони, застосування інших сил та засобів, повне знецінення міжнародних договорів, по нам запускають хімію, біологічні засоби. У них є все, і приклад, коли в Афганістані НАТОвці могли замовити гелікоптер “Апачі” проти одного снайпера, в наших умовах це неможливо, тому це інша війна.